Шиндибили Іван та Феодора, Будзінська (Шиндибило) Галина

Іван Шиндибило з дружиною Феодорою і трьома доньками проживав у с. Зеленче на Хмельниччині. По сусідству мешкала єврейська родина Мар’янських. Мойсей працював учителем фізики й математики, а Єва була домогосподаркою.

У липні регіон зайняли німецькі війська, і невдовзі Мар’янські та інші євреї села за наказом окупаційної влади змушені були переселитися до гетто в м. Проскурів (нині – м. Хмельницький). 4 листопада 1941 р. в місті відбувся масовий розстріл. Упродовж дня було знищено 5300 осіб. Загалом у другій половині 1941 р. на Хмельниччині стратили понад 40 тис. євреїв.

Мар’янським вдалось уникнути розстрілу й повернутися до села. Уночі вони заховалися в хліві на подвір’ї Шиндибилів. Уранці вчителя з дружиною знайшов Іван, який прийшов порати худобу. Євреї благали сусіда про допомогу. Іван та Феодора, незважаючи на небезпеку, вирішили рятувати втікачів. Їх залишили в хліві разом із худобою, давши теплий одяг. 12-річна донька Галина щодня приносила євреям гарячої їжі. Дівчинка ставила казанок із супом у відро й накривала рушничком, а зверху насипала лушпайок, щоб здавалося, ніби це корм для худоби. Таку конспірацію придумали, щоб нічого не запідозрили сусіди.

Мойсей та Єва залишалися в українській родині до приходу Червоної армії. У день відвоювання села радянські солдати зайшли до оселі Шиндибилів. Феодора пригостила їх обідом. До столу привела також Мойсея та Єву, щоб разом відзначити цей день. Сусідка, яка випадково заглянула до їхньої оселі, дуже здивувалася, побачивши за столом Мар’янських, адже всі вважали їх розстріляними. Феодора сказала, що вони прийшли разом із солдатами. Мойсей вирушив на фронт, а Єва переїхала жити до м. Дунаївці, де було безпечніше.

Після війни Мойсей продовжив учителювання. У 1946 р. в сім’ї народилася донька. Упродовж усього життя рятівники та врятовані підтримували дружні стосунки.

У 2009 р. Яд Вашем визнав Івана та Федору Шиндибилів та їхню дочку Галину Будзінську (Шиндибило) Праведниками народів світу.